Якими законами керується суд при розгляді спорів між банками та позичальниками?

Розгляд справ за позовами, що виникають при укладенні, забезпеченні, виконанні та припиненні кредитних договорів, а також при визнанні їх недійсними, повинен здійснюватись у точній відповідності із законом та в установлені для цього строки.

При вирішенні таких спорів суди мають виходити з положень статей 41, 42, 99 Конституції України, статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод (РИМ, 04.XI.1950), а також враховувати, що кредитні відносини врегульовано, зокрема, главами 52, 53, 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), законами України від 7 грудня 2000 № 2121-III "ПРО банки і банківську діяльність", від 2 жовтня 1992 року № 2654-XII "ПРО заставу" , від 5 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку", від 12 травня 1991 року № 1023-XII "ПРО захист прав споживачів", від 18 листопада 2003 року № 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"; від 19 червня 2003 року № 979-IV "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", від 1 липня 2004 року № 1952-IV "ПРО державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет про валютне регулювання) та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі виданими Національним банком України у межах своїх повноважень, визначених Законом України від 20 травня 1999 року № 679-XIV "ПРО Національний банк України".