Що таке акцепт

Акцепт - відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт - згода на оплату. За російським законодавством акцепт повинен бути повним і беззастережним (прийняття пропозиції на інших умовах визнається новою офертою) .
Встановлені також дві законодавчих презумпції:
не є акцептом мовчання у відповідь на напрям оферти, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін.
вважається акцептом вчинення адресатом оферти у встановлений для акцепту строк дій по виконанню зазначених у ній умов договору (відвантаження товарів, надання послуг, виконання робіт, сплата відповідної суми тощо) , якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або не зазначено в оферті.
Якщо повідомлення про відкликання акцепту надійшло особі, яка направила оферту, раніше акцепту або одночасно з ним, акцепт вважається не отриманим.

Види акредитивів

При розрахунках акредитивами, дуже важливо правильно вибрати вид акредитива. Відкриття акредитива здійснюється банками за дорученням платника, отже, і вид акредитива, як правило, пропонує в проекті договору платник.
Покритий акредитив (депонований) - це коли при відкритті акредитива банк - емітент перераховує за рахунок коштів платника суму акредитива (покриття) у розпорядження виконуючого банку на весь термін дії акредитива.

Непокритий акредитив (гарантований) - це коли при відкритті акредитива банк - емітент не перераховує кошти, а надає виконуючому банку право списувати кошти з ведеться в нього кореспондентського рахунку в межах суми акредитива. Порядок списання грошових коштів з кореспондентського рахунку банку - емітента з гарантованого акредитиву визначається за угодою між банками.

Відзивний акредитив - це акредитив, який може бути змінено чи скасовано банком - емітентом на підставі письмового розпорядження платника без попереднього узгодження з одержувачем коштів і без будь-яких зобов'язань банку - емітента перед одержувачем коштів після відкликання акредитива.

Безвідкличний акредитив - це акредитив, який може бути скасований тільки з моменту отримання виконуючим банком згоди одержувача коштів на зміни умов. Часткове прийняття змін умов безвідкличного акредитива одержувач коштів не допускається.

Підтверджений акредитив (відзивним чи безвідкличний) - це акредитив, при виконанні якого виконуючий банк бере на себе зобов'язання здійснити платіж зазначеної в ньому суми незалежно від надходження коштів від банку, де відкрито підтверджений акредитив. Порядок підтвердження визначається за угодою між банками.

В даний час існують і ще кілька видів акредитивів, які є як би різновидами описаних вище:

Акредитив з червоним застереженням - це акредитив, за яким банк-емітент уповноважує виконуючий банк провести виплату авансу постачальнику товару (бенефицианту - одержувачу коштів) у конкретно визначеній сумі до подання ним усіх торгових документів, тобто до відвантаження товару або надання послуги.
 Револьверний акредитив - це акредитив, що відкривається на частині платежів із загальної суми за контрактом, автоматично поновлюваний в міру здійснення розрахунків за чергові партії товарів. Револьверний акредитив відкривається при рівномірних поставках, розтягнутих у часі, з метою циклічного зниження суми контракту.

Що таке акредитив

Акредитив - це доручення банка платника банку одержувача коштів, здійснювати за розпорядженням і за рахунок клієнта платежі фізичній або юридичній особі в межах позначеної суми і на умовах, зазначених в цьому дорученні.

При встановленні нових партнерських відносин між підприємствами і організаціями, приватними особами та індивідуальними підприємцями часто постає питання: Як уникнути втрати грошей або товару, при укладанні угоди і розрахунків з ще незнайомій фірмою? Як підстрахувати свій бізнес від необов'язкових і нечесних партнерів, особливо, якщо контракт укладається на значну суму? Відповідь проста - застосують при розрахунках акредитиви. Звичайно, досить складно вивчити всі тонкощі роботи з акредитивами і застосовувати їх у розрахунках, але зате з'являється відчуття захищеності. А вивчивши акредитивну форму розрахунків одного разу, клієнти від неї відмовляються рідко. Отже, розрахунок за акредитивом здійснюється під контролем двох банків і виключає невиконання умов за укладеними контрактами, як з боку постачальника продукції, так і з боку покупця.
Акредитив - це найбільш безпечна форма розрахунків між клієнтами.  Акредитив давав впевненість споживачам (платникам) в тому, що якщо продукція у встановлений термін не буде відвантажена, то кошти без проблем і затримок банком постачальника будуть повернуті. А завод, перебуваючи в "фінансової ями" був упевнений, що його не кине без оплати черговий споживач. Акредитив - це розрахунковий документ на паперовому носії, на підставі якого банк, діючий за дорученням платника про відкриття акредитива (далі - банк-емітент), зобов'язується зробити платежі на користь одержувача коштів за подання останнім документів, відповідних всім умовам акредитива, або надати повноваження іншому банку (далі - виконуючий банк) зробити такі платежі.

Банківська система України

 
Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону. Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банківська система України з'явилася після прийняття Верховною Радою України у березні 1991 року Закону України "Про банки і банківську діяльність". Вона є дворівневою і складається з Національного банку України та банків різних видів і форм власності.

Національний банк України є центральним банком, який проводить єдину державну грошово-кредитну політику з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Банки створюються на акціонерних або пайових засадах юридичними або фізичними особами. Свої функції банки реалізують через виконання таких операцій, як залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення на депозитні, вкладні рахунки, а також недепозитное вкладення коштів; кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян, вкладання у цінні папери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів; касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Банки у своїй діяльності діє у відповідності з Конституцією України, Законами України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", законодавством України про акціонерні товариства, а також інших видів господарських товариств, іншими законодавчими актами, нормативними актами Національного банку України і своїми статутами. З січня 1998 року банківська система України перейшла на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і статистики. Правовий статус, принципи організації і діяльності Національного банку України визначені Конституцією України та Законом України "Про Національний банк України".

Банківська система взаємодіє з іншими системними структурами, з якими вона створює як підсистема більш загальне утворення - економічну систему в цілому. Це зокрема бюджетна система, податкова система, валютна система, торгова система і т. д. Порівнюючи банківську підсистему з іншими, можна знайти в ній риси, які спільні для усіх, що підтверджує її системний характер, а також специфічні риси, які підкреслюють її банківську специфічність.

Формування банківської системи України розпочалося з проголошенням незалежності і виходом зі складу СРСР у 1991р. До цього часу в Україні не було необхідних передумов для існування самостійної банківської системи. Більшість банківських установ, що діяли на території наприкінці 80-х рр. не були самостійними банками, а філіями союзних банків. Вони входили до складу банківської системи СРСР й управлялися з союзного центру. Сама союзна банківська система була далеко не ринковою, і тому після проголошення курсу на перебудову з 1988 р. розпочалося активне її реформування, у тому числі і на території України. Але завдань створення закінчених банківських систем у союзній республіці не ставилось, хоча йшла мова про формування центральних банків у кожній з республік. Вже в 1990р. почався процес складання проекту Закону України "Про банки і банківську діяльність". Але найімовірніше малося на увазі реорганізувати сам союзний центральний банк (Держбанк СРСР), щось на зразок федеральної резервної системи США, а не створювати самостійні банківські системи в кожній республіці.